The Economist: 2022 рік став випробуванням на міцність для світу

Read Time:4 Minute, 43 Second

На думку The Economist, це був рік, який став випробуванням для світу. Від вторгнення Росії в Україну до COVID-19 в Китаї, від інфляції до кліматичних змін, від китайсько-американської напруги до переломних виборів – 2022-й кожного разу ставив важкі запитання.
«Випробування не просто скерували світ в новому напрямку, а й також показали його в новому світлі», – пише The Economist.

Найбільшим і найкращим сюрпризом видання називає стійкість здебільшого ліберальних країн Заходу. Коли Владімір Путін наказав своїй армії перейти кордон України 24 лютого, він очікував, що уряд корумпованої держави швидко впаде. Після принизливого виходу з Афганістану в 2021 році, занепалий і розколотий Захід не повинен був доповнити свої слова про осуд Росії реальною підтримкою України.
«Насправді Володимир Зеленський і його народ підтвердили, що самовизначення і свобода варті того, щоб за них померти. Вони стали натхненням. Після сплеску народної підтримки уряди на Заході почали допомагати новому борцю за демократію. На чолі з адміністрацією Джо Байдена Захід передає зброю і допомогу в таких масштабах, яких навіть яструби не могли собі уявити», – пише видання.

Вдома виборці теж змусили себе почути, виступивши проти популістів, які руйнують всі табу. В Америці попри низький рівень схвалення Джо Байдена, центристи використали бюлетені, щоб захистити фундаментальні права включно з абортами в деяких штатах після рішення Верховного суду скасувати вирок у справі Ро проти Вейда. В запеклому змаганні майже всі ярі противники виборів, які користувалися підтримкою Дональда Трампа, провалилися.
У Франції Марін Ле Пен замаскувала своє праворадикальне походження, але все одно не змогла перемогти центриста Еммануеля Макрона. Після того, як Джорджія Мелоні стала першим праворадикальним прем’єр-міністром Італії, вона навчилася бути центристкою. Навіть у Великій Британії лейбористи і правлячі консерватори зрозуміли, що перемога на виборах лежить далеко від радикального правого і лівого популізму.
В той час, як безладні демократії почали неочікувано демонструвати стійкість, міцні на перший погляд автократії раптом похитнулися. Путін, який постійно подвоює свою катастрофічну ставку, – головний приклад. Але він не один такий. Після трьох місяців протестів, спровокованих смертю Махси Аміні, яку заарештували за те, що вона не носила хіджаб, служби безпеки Ірану почали стріляти в обличчя, груди і геніталії демонстрантів. Тепер, коли мулли втратили віру свого народу, у них нічого не залишилося, окрім насильства.
Ті, хто захоплюється сильними лідерами за те, що вони можуть рішуче виконувати завдання, повинні бути обережними в своїх бажаннях. Сі Цзіньпін продовжив своє домінування в Компартії Китаю, ставши найбільш довготривалим і могутнім правителем країни з часів Мао Цзедуна. Але його спроби охолодити ринок нерухомості, стримати споживчі технології і заблокувати COVID-19 завдали тяжкої шкоди економіці. Вірус знову активно поширюється в Китаї. І стає зрозуміло, що уряд Сі Цзіньпіна змарнував місяці, впродовж яких він повинен був вакцинувати людей старшого віку, запастися ліками і створити додаткові місця у відділеннях інтенсивної терапії.
Навіть китайський всюдисущий соціальний контроль дав тріщину. Китайські спецслужби змогли придушити протести минулого місяця. Але ці протести частково були спровоковані натовпом вболівальників без масок в Катарі, які приїхали дивитися матчі Чемпіонату світу.
Для всіх, хто поділяє класичні ліберальні цінності західна стійкість стала підбадьоренням і важливою зміною після тривалого відступу. Але поки що це всі хороші новини. Випробування 2022 року також викрили глибокий розкол у світі, – пише The Economist. Щоб краще усвідомити цей розкол, видання пропонує порівняти майже всесвітню підтримку США після атак 11 вересня 2001 року з бажанням глобального Півдня зберегти нейтральність у битві за Україну. Під час останнього голосування в ООН щодо осуду Росії 35 країн утрималися. Багатьох з них обурює те, що Захід виставляє власні занепокоєння як глобальні проблеми в той час, як війни в Ємені чи на Африканському Розі або посухи і повені через зміни клімату завжди розглядаються як регіональні виклики.
У більшості країн світу ліберальні цінності під ударом. Попри поразку Жаїра Болсонару в Бразилії, демократія все ще переживає важкі часи в Латинській Америці. Зіштовхнувшись з нищівною інфляцією в Туреччині, Раджеп Таїп Ердоган переслідує потенційних опонентів на виборах в 2023 році. В Ізраїлі Біньямін Нетаньяху намагається уникнути тюремного терміну за корупцію, сформувавши праву коаліцію, яка ненавидить арабів і ЛГБТ. Індонезія ухвалила неліберальний кримінальний кодекс в грудні, який забороняє сексуальні відносини поза шлюбом, скорочує свободу слова і нав’язує релігійну ортодоксальність. Економіка Індії на підйомі завдки технологічним компаніям, але її політика лишається жорстокою і огидною.
По всьому світі ідея про обмежений уряд під ударом. Тому що, переживши енергетичний шок після російського вторгнення в Україну, європейські уряди вливають гроші, щоб зафіксувати ціни. Вони також просувають відмову від викопного палива на користь відновлюваних джерел енергії, але роблять це через промислову політику, а не ринки. Америка відповіла на загрози з боку Китаю, встановивши торговельні перешкоди і запровадивши субсидії, щоб відділити свою економіку і пожвавити внутрішнє виробництво. Це надто сильно шкодить союзникам США.
Економічний націоналізм популярний. Щедрість під час пандемії змінила очікування від держави. «Творче руйнування», яке перерозподіляє капітал і робочу силу, може бути неприємним для населення старшого віку, яке менше цікавиться економічним зростанням, а також для молодих виборців, які вважають політику ідентичності важливою. Але державний капіталізм в минулому приносив погані результати. Зважаючи на найвищу за десятиліття інфляцію, спровоковану частково поганою фіскальною і монетарною політикою, особливо в США, дивно, що виборці хочуть винагородити політиків і чиновників, давши їм владу над тими частинами економіки, якими вони не повинні керувати.
Підтримані державою чемпіони сфери енергетики і технологій інколи добиваються успіхів. Але чим більше країни накопичуватимуть грошей, тим більше буде марнотратства і пошуків способів маніпулювати державною політикою заради особистої вигоди.
З точки зору ліберальних критеріїв обмеження уряду, поваги до особистої гідності і віри в людський прогрес, 2022 рік був неоднозначним. Втім, The Economist вважає, що надія є.
«Захід був самовдоволеним після падіння радянського комунізму. Він заплатив за це в Іраку, Афганістані і під час глобальної фінансової кризи 2007-2009 років. В 2022 році, на тлі підйому популізму вдома і надзвичайного зміцнення Китаю, Захід постав перед викликами і знайшов точку опори», – підсумовує видання.