Економіка України адаптується, але до полегшення ще далеко

Read Time:5 Minute, 12 Second

Найгірше, що можна зараз зробити, — розслабитись. Тому що й інфляція у нас знижується, і ВВП зростає, і податкові надходження на піках, і резерви на максимумі. Але будь-який економічний прогноз так чи інакше впирається у ризики у сфері безпеки, а всі нинішні здобутки разом можуть нівелюватися вже восени. Тому наголосимо: захоплення від сьогоднішніх покращень — це радість хворого, який із реанімації поїхав не до моргу, а до інтенсивної терапії.
Тим не менш, все дійсно краще, ніж могло б бути. Споживча інфляція рік у рік сповільнилася з 26 до 12,8%, тому НБУ покращив свої інфляційні очікування другого півріччя з 14,8 до 10,6%. До цілком прийнятного рівня з огляду на обставини. Наступного року Нацбанк очікує інфляцію 8,5%, а 2025-го — до 6%, тобто вже в довоєнному цільовому діапазоні.
Не менш оптимістично виглядає і економічне зростання країни, що воює. Прогноз зростання ВВП цього року НБУ вже покращив із 2 до майже 3%. Аналітики з інвестринку ще оптимістичніші та прогнозують зростання ВВП у діапазоні 4,5–5%.
Відновлення житла та інфраструктури, а також розвиток логістичних хабів на західному кордоні підтримали будівництво. У свою чергу збільшення пропускної спроможності західного кордону сприяло поліпшенню ситуації в металургії та видобутку руд, тваринництві та харчової промисловості. Відновлювальні роботи в енергосекторі підтримали добувну промисловість та машинобудування, а попит на добрива – хімічну промисловість.
Глобально ж нам допомагають: збільшення внутрішнього попиту, стабільне енергозабезпечення та традиційна стійкість українських підприємців, які, здається, здатні адаптуватись до чого завгодно.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень—червень 2023 року становила 1,5 трлн. грн., більш ніж на 700 млрд. перевищивши минулорічний показник. Щоправда, податків із них лише 49%, решта — неподаткові надходження (33,2%) та західна допомога (17,8%).
У липні взагалі рекорд на рекорді: податківці зібрали майже 52 млрд грн, митники — 38,5 млрд. Ще Мінфін 40 млрд грн наторгував на продажі ОВДП. Тож загалом чи не вперше за рік наші доходи у липні перевищили наші витрати.
На валютному ринку штиль, а НБУ продовжує накопичувати резерви, які вже на історичному максимумі (39 млрд дол.) та покривають понад п'ять місяців майбутнього імпорту. Проте дисбаланси у зовнішній торгівлі продовжують лякати.
Рівень безробіття, хоч би яким умовним був цей показник, ще в червні становив 21,4%, а в липні — вже 16,6%. Із хорошого — з початку року продовжується зростання попиту на робочу силу. З поганого серед нових вакансій переважають робітничі професії, працівники сфери освіти та медики. Перші залишали країну ще під час попередніх хвиль трудової міграції, других та третіх вигнало до Західної Європи повномасштабне вторгнення. Ринок праці розбалансований – запити роботодавців та пропозиції працівників явно не збігаються. Принаймні рівень безробіття серед внутрішніх мігрантів (який був стабільно вищим, ніж загальний) нарешті почав знижуватися. Частка ВПО, які мають роботу, зросла з 45% у лютому до 62% у червні 2023 року, зокрема тих, хто працює на новій роботі, – з 15 до 31%.
Є й натяки, що прибутки українців підвищуються. Зокрема, непрямі оцінки НБУ за податковими даними, а також із зарплат, пропонованих у вакансіях, свідчать щонайменше про подальше збільшення номінальної оплати праці. А за даними виплат зарплат на карти банків, зростали і реальні доходи громадян. Підприємці також зазначають, що планують у майбутньому збільшити витрати на оплату праці. Навіть умовний показник бідності — відсоток людей, які заощаджують на харчуванні, з 26,4% у червні знизився до 23% у липні.
Здається, не все так погано, але не слід спокушатися. Ризиків попереду стільки, що надмірний оптимізм влади, на яку «якось воно буде» — головна стратегія роботи, має серйозно напружувати.

Незважаючи на всі липневі рекорди, потреби України в додатковому фінансуванні державного бюджету після березневого збільшення видатків зросли до 59,3 млрд дол. Але обсяг підтвердженого та отриманого іноземного фінансування на цей рік становить лише 42,1 млрд дол., з яких 27 млрд ми вже отримали. Також уряд вже випустив ОВДП на 9,1 млрд дол., скоротивши річний фінансовий розрив до 8,1 млрд дол. . Пам'ятаємо при цьому, що в західній підтримці важливі не стільки суми, скільки ритмічність і прогнозованість, які, власне, дозволяють уникати емісії, а отже, стримувати інфляцію. Звісно, Мінфін переконаний, що західні партнери нас без підтримки не залишать, але наразі жодних підтверджень цієї впевненості немає. Якось воно буде.
Не меншим викликом залишається брак людей, без яких немає ні випуску, ні попиту. Не забуваємо і про кваліфікаційну невідповідність пропозиції ринку праці до попиту від роботодавців. Утім, максимум, який ми бачимо, — у Мінекономіки розраховують, що наступного року в Україну повернуться близько трьох мільйонів українців, тобто майже половина тих, хто зараз перебуває за кордоном. Їхній оптимізм ґрунтується на соцопитуваннях, які свідчать, що безпека — основний фактор, який нині впливає на ухвалення рішення про повернення чи неповернення до України. Ймовірно, цим пояснюється, чому нинішній уряд взагалі нічого не робить, щоби прискорити процес повернення основного капіталу країни. Якось наважиться.
Інфляційні ризики також більш ніж реальні: тарифи обов'язково підвищуватимуть, як було з електрикою. Так, НБУ сподівається, що процес буде поетапним і спланованим, але згадаємо ту саму електрику. При цьому вартість пального вже зростає через повернення довоєнної ставки ПДВ, а разом із пальним дорожчатиме і більшість товарів. Це все на тлі логістичних проблем експортерів, що тривають, і зниженого чи не на половину врожаю наступного року.
Причому зрозуміло, що недостатній експорт (який наводить валюту в країну) за величезних обсягів імпорту (який валюту з країни виводить) — це проблема, яка з нами надовго. Істотні обсяги імпорту збережуться, навіть якщо всі найоптимістичніші прогнози про бажану перемогу виправдаються, тому що імпорту вимагатиме повоєнне відновлення країни. А швидко повернутись до довоєнних експортних обсягів малоймовірно. Бо й тут усе, схоже, саме має вирішуватись.
А головне — базовий сценарій НБУ ґрунтується на припущенні про відчутне зменшення ризиків у сфері безпеки з другої половини 2024 року і, відповідно, повноцінне розблокування морських портів та повернення в Україну вимушених мігрантів, тобто зростання як експортного потенціалу, так і внутрішніх виробництва та споживання . Вибачте, але це дуже оптимістичний базовий сценарій.
.Якщо війна затягнеться, буде ще більше жертв та руйнувань, у тому числі енергетичної інфраструктури; економічна активність, навпаки, згортатиметься, люди продовжать залишати країну, експортна логістика залишиться обмеженою, тож економіка навряд чи зростатиме, на відміну від державних витрат та залежності від міжнародної допомоги. І це не перспективи другого півріччя наступного року, реально гірше може стати вже восени, якщо ворог знову повернеться до енергетичного терору. Звичайно, якось воно буде і в цьому випадку, але хотілося б більше впевненості в тому, що нинішнє хитке покращення якщо не збільшити, то хоч би зафіксувати ми зможемо.