60% успіху коштом держави: як китайські субсидії розхитують світові ринки

Read Time:2 Minute, 18 Second

Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) заявила, що державна підтримка китайських компаній допомогла їм різко наростити частку на світових промислових ринках. Для України це важливо не лише через дешевий імпорт із Китаю, а й через ризик нових мит, торговельних конфліктів і подорожчання товарів у ЄС. Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала нову базу MAGIC, яка відстежує промислові субсидії не за урядовими деклараціями, а за тим, яку підтримку фактично отримують компанії.

У дослідженні охоплено 525 великих промислових компаній у 15 секторах за період із 2005 до 2024 року. За оцінкою OECD, субсидії у ключових промислових секторах у 2024 році сягнули $108 млрд. Відносно виручки компаній це один із найвищих рівнів після глобальної фінансової кризи 2008-2009 років.

Найбільше уваги у звіті приділено Китаю. OECD стверджує, що китайські виробники в середньому отримували у три-вісім разів більше державної підтримки, ніж конкуренти з країн OECD. Йдеться не лише про прямі гранти, а й про дешеві кредити, позики нижче ринкової вартості та інші форми підтримки.

За словами генерального секретаря OECD Матіаса Корманна, субсидії пояснюють близько 22% приросту частки компаній на світових ринках у цілому. Для китайських компаній цей показник, за оцінкою організації, наближається до 60%. Найчутливіші сектори – сонячні панелі, напівпровідники, алюміній, сталь і суднобудування.

Саме в цих галузях державна підтримка може швидко змінювати баланс цін: компанії отримують можливість продавати дешевше, ніж конкуренти, навіть якщо їхня продуктивність або прибутковість не зростає так само швидко. Для споживача це має дві сторони. У короткостроковій перспективі китайські субсидії можуть означати дешевші електромобілі, сонячні панелі, техніку, комплектуючі або промислове обладнання.

Але для ринків це створює інший ризик: місцеві виробники в ЄС, США та інших країнах втрачають частку, а уряди відповідають митами, квотами або новими антидемпінговими розслідуваннями. Китай відкинув висновки OECD. Міністерство закордонних справ КНР назвало звіт "однобічним" і заявило, що підхід організації до визначення субсидій є довільним.

Пекін також традиційно наполягає, що його промислова політика не порушує правил чесної конкуренції. Для України ця історія має практичний вимір. Український ринок залежить від імпорту китайських товарів – від електроніки та сонячного обладнання до автомобілів, побутової техніки й промислових комплектуючих.

Якщо ЄС і Китай підуть у новий виток торговельного конфлікту, це може змінити ціни, доступність товарів і логістику для українських імпортерів. Окремий ризик – для української інтеграції з європейським ринком. Чим жорсткіше ЄС реагуватиме на китайські субсидії, тим більше правил, перевірок походження товарів і торговельних обмежень з'являтиметься в секторах, де працюють або планують працювати українські компанії.

Водночас для України це може створити і можливості. Якщо ЄС намагатиметься зменшити залежність від китайських постачальників у сталі, машинобудуванні, енергетичному обладнанні або компонентах для "зеленої" енергетики, частину виробництва можуть переносити ближче до європейського ринку. Україна потенційно може претендувати на такі ланцюги після зниження воєнних ризиків і відновлення промислової інфраструктури.

За матеріалами: Financial Times, The Wall Street Journal, South China Morning Post