Іранська нафта накопичується на танкерах, покупці чекають рішення США

Read Time:1 Minute, 56 Second

Іранська нафта дедалі довше залишається на танкерах, бо великі покупці не поспішають укладати угоди до завершення тимчасового американського дозволу. Для ринку це означає нову невизначеність: якщо переговори США й Ірану зірвуться, частина пропозиції може знову опинитися під санкційним ризиком. Про зростання плавучих запасів іранської нафти пише Bloomberg.

За даними агентства, Ірану складно знайти покупців перед завершенням 60-денного вікна, наданого Вашингтоном. Через це непродана нафта накопичується на суднах, а потенційні клієнти чекають ясності щодо подальшої політики США. Ключовий фактор — тимчасова ліцензія американського Мінфіну. 22 червня Управління з контролю за іноземними активами США видало General License X, яка дозволяє операції з виробництва, продажу, доставки та розвантаження сирої нафти, нафтохімічної продукції й нафтопродуктів іранського походження до 21 серпня 2026 року.

Ліцензія також дозволяє пов’язані з цими операціями платежі в доларах США. Але документ має обмежений строк дії і не означає повного скасування санкцій проти Ірану. Саме тому трейдери, судновласники, страховики й кінцеві покупці залишаються обережними.

Для Тегерана це проблема з грошовим потоком. Формально вікно для продажу нафти відкрите, але якщо покупці відкладають рішення, барелі залишаються в морі, а країна не отримує очікуваних доходів так швидко, як розраховувала. Крім того, зберігання нафти на танкерах саме по собі коштує грошей і ускладнює логістику.

Ця ситуація для світового ринку має подвійний ефект. З одного боку, іранська нафта потенційно може збільшити пропозицію і тиснути на ціни. З іншого — якщо переговори США й Ірану не дадуть результату, а санкційні ризики повернуться, покупці можуть знову уникати таких поставок, що підтримає напруження на ринку.

Ціни на нафту впливають на вартість імпортного пального, український ринок залежить від зовнішніх котирувань, адже будь-яка нестабільність навколо Ірану, санкцій і Ормузької протоки швидко закладається у вартість нафтопродуктів у Європі. Окремий ризик — політичний. Переговори між США та Іраном тривають на тлі суперечок щодо безпеки в регіоні, санкцій і контролю над ключовими енергетичними маршрутами.

Поки остаточного рішення немає, покупці іранської нафти фактично оцінюють не лише ціну бареля, а й ризик того, що угода стане проблемною вже після відвантаження. Тому накопичення іранської нафти в морі — це не просто логістична затримка, а сигнал, що ринок не довіряє тимчасовим послабленням без чіткої політичної розв’язки. Якщо Вашингтон продовжить ліцензію або закріпить ширшу домовленість з Тегераном, ці барелі можуть швидше вийти на ринок.

Якщо ні — плавучі запаси залишаться фактором тиску і на Іран, і на нафтові ціни. За матеріалами: Bloomberg, OFAC, General License X