Economist: Війна в Україні викрила парадокс, який Заходу потрібно розплутати

Read Time:3 Minute, 58 Second

Російська війна проти України викрила парадокс. З одного боку, вона демонструє, що західний міжнародний порядок, створений після Другої світової і переосмислений після Холодної війни, почав розсипатися. Але з іншого – Захід показав, що він більш згуртований і твердий у своїй відповіді, ніж можна було очікувати. Про це пише в статті для The Economist спеціальний радник аналітичного центру Institut Montaigne і колишній посол Франції у Сирії Мішель Дюкло.
Цілком можливо, що президенти Еммануель Макрон і Джо Байден обговорювали цей парадокс під час зустрічі цього місяця.
«Війна стала кінцем ілюзії про те, що існує по-справжньому глобальний ліберальний порядок. Багато країн на глобальному Півдні не хочуть виступати проти Росії, попри факт, що принципи суверенітету, територіальної цілісності і відмови від агресії поставлені на кін. Образи на Захід, посилені повільним розподілом вакцин під час пандемії COVID-19, провокує це тривожне невдоволення базовими принципами Статуту ООН», – йдеться в статті.

Він також додає, що російська війна проти України також дала зрозуміти: всі епітафії по ліберальному міжнародному порядку були засновані на помилкових припущеннях. Захід показав, що він здатен давати відсіч і домінувати над міжнародними фінансовими мережами і експортом високих технологій в Росію. Загроза вторинних американських санкцій проти ключових китайських компаній завадила Китаю передати Росії значну військову чи економічну підтримку.
А перевага озброєння, яке надали США, Велика Британія, Франція і інші країни високо мотивованим українським солдатам, сильно вплинула на ситуацію на полі битви. Автор особливо відзначає роль американських систем HIMARS і французьких гаубиць Ceasar. Однак, він застерігає західних лідерів від плекання ілюзій.
«Більшість умов, через які Владімір Путін розраховував на слабку відповідь Заходу на його вторгнення, будуть і далі існувати. По-перше, ліберальна демократія зазнала удару в Америці і Європі. По-друге, відносне скорочення західної військової, дипломатичної і політичної сили продовжиться на відміну від впливу Китаю і інших держав на зразок Індії чи Індонезії, які зараз на підйомі. По-третє, економічний вплив G7 скоротиться ще більше. І по-четверте, образи глобального Півдня на розвинені країни нікуди не зникнуть», – пише Дюкло.

Він наголошує, що західні лідери, а в першу чергу президенти Франції і США, повинні винести один головний урок з описаного вище парадоксу. Захід візьме гору протистоянні з Путіним, яке de facto відбувається. Але це не означає, що відбудеться відновлення світового порядку під контролем Заходу. Настав час запропонувати нове бачення «друзям в інших куточках».
Дюкло наголошує, що відновлення довіри між Північчю і Півднем повинне стати пріоритетом. Кліматичні переговори минулого місяця, які пройшли в Шарм ель-Шейху, були втраченою нагодою. Суперечки через відшкодування втрат і шкоди, завданих зміною клімату, відволікли увагу від гострих питань, таких як пришвидшення зусиль декарбонізації.
Французький дипломат підкреслює, що Захід повинен мати змогу об’єднатися з глобальним Півднем у широку коаліцію, щоб розібратися зі зміною клімату, просувати охорону здоров’я, боротися з корупцією, покращити рівень освіти і підтримати розвиток загалом. Макрон описав потенційний план для такої співпраці під час своєї промови на Генеральній асамблеї ООН. Він розкритикував спробам розділити світ через російську війну проти України і наголосив, що існує «спільна відповідальність» допомогти найбільш вразливим включно з Пакистаном і Сомалі.
Захід також повинен більше зосередитися на своїх відносинах з «середніми силами», такими як Туреччина, Саудівська Аравія і, найважливіше, Індія. Вага, яку вони здобули в глобалізованому світі, дозволяє їм будувати власні економічні зв’язки з Росією, не боячись помсти Європи чи Америки.
«Подумайте про те, як Індія купує нафту, Туреччина приймає російський капітал, а Саудівська Аравія дратує США, підтримуючи рішення ОПЕК+ скоротити квоти на видобуток нафти. Ця трійця допомогла затягнути війну, скоротивши ізоляцію Росії. Але вони також можуть бути корисними посередниками з Кремлем, як стало зрозуміло на саміті G20, який пройшов на Балі минулого місяця. Захід повинен працювати з середніми силами, щоб приборкати Путіна. Ці ж сили повинні прийняти свою важливу роль в новому геополітичному порядку», – пояснює Дюкло.

Він також зауважує, що західні країни повинні навести порядок в себе вдома. Їм варто добиватися відновлення поваги до принципу відмови від агресії, як того вимагає Статут ООН.
«Багато хто на глобальному Півдні схильні толерувати агресію Росії, тому що побачили лицемірство в західній критиці (вони вказують на військові інтервенції в Ірак, Лівію тощо)», – пояснює французький дипломат.

Він радить США приєднатися до Франції і Великій Британії, ставши відкритими для розширення Ради безпеки ООН. Також ці три країни не повинні зловживати своїм правом вето в Раді безпеки, як це постійно робить Росія.
«Щоб подати сигнал про новий підхід, лідери США, Великої Британії, Франції і інших західних країн повинні виступити зі спільною заявою, щоб прояснити свої цілі у війні, яка триває в Україні. Вони повинні підтримувати Україну і її уряду у зусиллях відновити територіальну цілісність, а також допомогти країні зберегти свою безпеку навіть після завершення війни. І Захід повинен знайти способи подбати, щоб російське вторгнення в Україні було належним чином переслідуване в міжнародному суді», – йдеться в статті Дюкло.

На думку французького експерта, встановлення нових форм принципової міжнародної співпраці – це єдиний спосіб розв’язати парадокс, який викрила російська війна проти України.