WP дізнався, як планувався контрнаступ на Харківщині й Херсонщині

Read Time:5 Minute, 31 Second

При плануванні контрнаступу на півдні українські командири брали участь у військових іграх із американцями й британцями з липня, а контрнаступ на Харківщині в серпні планували за допомогою 3D-мапи – прорив українців у Харківській області шокував РФ.
Про це пише "The Washington Post".
"The Washington Post" зробив реконструкцію харківської та херсонської контрнаступальних операцій на основі інтерв'ю з понад 35 особами, включаючи українських командирів, офіційних осіб у Києві та бойових підрозділах, а також високопоставлених американських та європейських військових і політичних чиновників.
В останні дні серпня командувач Сухопутних військ Збройних сил України Олександр Сирський зустрівся у великій оперативній кімнаті на сході України зі своїми головними помічниками та ключовими командирами бригад. Перед ними лежала роздрукована на 3D-принтері карта місцевості окупованої Росією частини Харківської області площею 520 квадратних футів.

Кожен командир пройшов маршрутом запланованого штурму свого підрозділу серед відтворених міст, пагорбів і річок, виконуючи свою місію і обговорюючи координацію, непередбачувані обставини і найгірші сценарії розвитку подій. Офіцери використовували лазерні указки для висвітлення проблемних місць.
"Це була кропітка робота", – сказав Сирський.

Командувач Сухопутних військ із весни розглядав Харківську область і стратегічні міста Балаклія та Ізюм як вразливі точки для росіян. Він думав, як провести наступ, просуваючись вглиб утримуваної Росією території з несподіваного району на північ від цих двох міст одним швидким ударом, аби РФ не змогла перегрупуватися.
Влітку Генштаб доручив командирам розробити можливі відволікаючі операції, щоб відволікти російські сили від оборони Херсона – а Сирський запропонував навпаки піти наступом на Харківщині, доки росіяни очікують наступу в Херсоні. Володимир Зеленський схвалив.
На ранніх етапах війни Росія перетворила Ізюм на військовий опорний пункт і зосередила в ньому та навколишніх містах 24 батальйонні тактичні групи – близько 18 000 військовослужбовців – разом із запасами зброї та боєприпасів.
До серпня, частково завдяки детальним розвідувальним даним США, Сирський побачив, що кількість батальйонів в Ізюмі скоротилася щонайменше наполовину, оскільки Росія передислокувала своїх найдосвідченіших бійців до Херсона.
За розрахунками Сирського, Україна не могла дозволити собі втрат, які були б пов'язані з лобовими атаками на населені пункти, і багато що залежало від прориву в перший день.
До серпня в українців майже закінчилися боєприпаси радянських часів, які використовувалися більшістю їхньої артилерії. Україна відвела деякі з найцінніших західних систем озброєнь подалі від гарячих точок на східному фронті.
За словами командирів, кожна атакуюча бригада була озброєна щонайменше вісьмома гаубицями М777. У деяких випадках гаубиці М777 прибули до таборів в ніч перед початком штурму. Також було залучено додаткові безпілотники, щоб гарантувати, що бригади можуть точно визначати цілі і використовувати менше боєприпасів.

Начальник управління ракетних військ і артилерії командування підготовки Командування Сухопутних військ Андрій Малиновський вважав, що ЗСУ може знадобитися більше 100 000 боєприпасів, – але за 5 днів вони використали близько 32 500.
Американська розвідка допомогла дозувати боєприпаси за допомогою точного наведення на ціль. Проте американці не були глибоко залучені до планування харківського наступу і дізналися про нього відносно пізно, за словами джерел WP.
Росіяни, незважаючи на спроби зберегти таємницю, врешті-решт зрозуміли, що українці щось задумали. На думку Сирського, завдяки російській бюрократії інформація "ні до кого не дійшла або її не взяли до уваги". У Пентагоні ж припускають, що російське керівництво не до кінця усвідомлювало вразливі місця на харківському фронті або бачило наближення наступу, але не мало достатньої кількості людей, щоб його зупинити.
Українці перекинули понтонні мости, сподіваючись обдурити росіян і змусити їх очікувати прямого штурму Ізюма, а не просування вглиб території приблизно на 30 миль на північний захід.
6 вересня українці атакували одразу всі передові позиції – і скрізь був прорив. Просування було швидким, росіяни залишали позиції, тож українці зайшли до Ізюма навіть раніше, ніж планували. Наступним повернувся під контроль України Лиман.
Прорив у Харківській області шокував Москву і змусив Володимира Путіна оголосити часткову мобілізацію та прискорити плани анексії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Також Путін призначив генерала Сергія Суровікіна командувачем бойовими діями РФ в Україні і почав отримувати більш правдиву картину з поля бою.
Проте українці домоглися успіхів і на Херсонщині.
Ще у липні українські командири прибули до Німеччини для участі у військових іграх зі своїми американськими і британськими колегами.
На той час українці розглядали широкий контрнаступ по всьому південному фронту, в тому числі вихід до узбережжя в Запорізькій області, який розірвав би "сухопутний міст", що з'єднує Росію з анексованим Кримом.
У кімнаті, заваленій картами і таблицями, українці провели власні "настільні навчання", описуючи порядок ведення бою: які формування вони будуть використовувати, куди і в якій послідовності підуть підрозділи – і ймовірну реакцію Росії.
Американські і британські військові імітатори проводили свої власні симуляції, використовуючи ті ж самі вхідні дані, але різне програмне забезпечення і аналіз. Вони не змогли змусити операцію працювати.
Враховуючи чисельність українських військ та наявні запаси боєприпасів, планувальники дійшли висновку, що українці вичерпають свою бойову міць ще до досягнення цілей наступу. Порада партнерів була такою: "Гей, хлопці, ви збираєтеся відкусити більше, ніж зможете прожувати. Це не закінчиться добре".
Окрім ризику виснаження, запорізький наступ міг загнати українські сили в пастку. Українці дослухалися до поради і провели більш вузьку кампанію, зосередившись на Херсоні.
Росія мала озброювати і постачати свої війська через три переправи: Антонівський міст, Антонівський залізничний міст і дамбу Нової Каховки з дорогою. Обидва мости були обстріляні з HIMARS.

Командувач оперативного командування "Південь" Андрій Ковальчук розповів, що українці навіть провели пробний удар із HIMARS по одному зі шлюзів на дамбі Нової Каховки, зробивши три отвори в металі, щоб побачити, чи можна підняти воду в Дніпрі настільки, щоб завадити російським переправам, але не затопити довколишні села. Випробування пройшло успішно, але цей крок залишився крайнім заходом, сказав Ковальчук.
Ковальчук вважав, що відступ росіян – це лише питання час, але для Києва Ковальчук рухався недостатньо швидко і його замінили на Олександра Тарнавського – заступника Сирського під час Харківської операції. Але про зміну не було оголошено публічно.
Тарнавський сказав, що він застосував деякі з принципів, які він і Сирський використовували в Харкові, атакуючи там, де росіяни найменше очікували цього.
Він виділив територію між Миколаєвом і Херсоном – рівнинні сільськогосподарські угіддя з невеликою кількістю дерев і бетонними зрошувальними каналами – як місце для розгортання головного наступального удару. Відповідальність за цю ділянку фронту було покладено на командира 59-ї мотопіхотної бригади полковника Вадима Сухаревського.
Його підлеглі прорвалися через російську лінію фронту і билися "за кожен метр".
Війська Сухаревського вдавалися до "народної творчості" на полі бою: наприклад, модифікували акумулятори у дронах DJI Mavic, щоб коптери могли літати в 4 рази далі – до 13 миль; запустили смердючий запах у ворожі окопи; у контрабандистів цигарок відібрали безпілотники та переробили їх на саморобну вибухівку.
"Наша армія звикла воювати підручними засобами", – зазначив Сухаревський.

У ніч на 9 листопада бригада Сухаревського зайняла село Зелений Гай, тож Херсон пстав досяжний для артилерії. Але росіяни почали відступати за кілька днів до цього.