Чому Китай не такий потужний, як може здатися Заходу – ЗМІ

Read Time:4 Minute, 37 Second

Сі Цзіньпін хоче представити Китай як потужного торгового партнера – або небезпечного супротивника – практично для будь-якої країни, яка сподівається досягти успіху в XXI столітті. «Підвищення Сходу та занепад Заходу» – це його девіз. У міру того, як китайська економіка стрімко зростала, а західні політики не знали, як реагувати на це, ця фраза також стала національним крилатим виразом. З посиланням на POLITICO.
Але серед китайського народу – і все частіше у канцеляріях та залах засідань Європи – починають розповідати іншу історію: Похід Пекіна до глобального економічного домінування, можливо, не є непереможним.
Китай зміг показати лише слабке зростання ВВП після звільнення від пандемічних обмежень. Ринок нерухомості перебуває в кризі, а безробіття серед молоді зросло до небезпечного рівня, за однією з оцінок, до 50%. Приватні підприємці дедалі частіше живуть у страху перед тим, що держава зробить із їхнім бізнесом, а споживачі перестали витрачати так, як вони робили це у доковидні часи.
У Шанхаї, Лондоні та Нью-Йорку китайські та іноземні компанії намагаються впоратися з новим сценарієм: Що робити, якщо уповільнення темпів зростання залишиться надовго?
"Ризики великої економічної кризи в Китаї або, ймовірно, неминучої стагнації сталого економічного зростання […] зростають" , – сказав в інтерв'ю POLITICO Джейкоб Кіркегор, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона.

Те, що відбувається з економікою Китаю, має величезне значення для всього світу. Згідно з останніми статистичними даними, китайська економіка зростала слабкими темпами у другому кварталі цього року, а ВВП у квітні-червні зріс лише на 0,8% порівняно з попереднім кварталом з урахуванням сезонних коливань. У річному обчисленні ВВП у другому кварталі зріс на 6,3%, що нижче за прогнозовані 7,3%.
Ці цифри все ще набагато кращі, ніж можуть похвалитися більшість західних економік. Але невизначеність перспектив надає сумніву у тому, як Пекін наближатиметься до Заходу. Поки що невідомо, чи стане Сі більш доброзичливим, чи, навпаки, важкі економічні часи підбадьорять прихильників жорсткої лінії Комуністичної партії шукати конфліктні точки у відносинах із США чи Європою, щоб відволікти громадську думку та підкріпити націоналістичні настрої.
Навіть лідери Комуністичної партії не приховують своєї проблеми. На щорічному передлітньому засіданні Політбюро, яке задає тон економічній роботі на рік, що залишився, партійні чиновники визнали, що економіка «стикається з новими труднощами та викликами, головним чином через недостатній внутрішній попит, труднощі в роботі деяких підприємств, багато ризиків і прихованих небезпек у ключових сферах, а також похмуре та складне зовнішнє середовище», цитує заяву Політбюро державне інформаційне агентство Сіньхуа.
У Європі, як і США, уряди радикально переоцінюють власну економічну вразливість. Вторгнення Росії в Україну шокувало уряди ЄС, змусивши їх переглянути свою залежність від ланцюгів постачання, що контролюються потенційно недружніми режимами.
Європа здебільшого відмежувалася від імпорту російського викопного палива, але залишається залежною від Китаю щодо критично важливої сировини, з якої складаються компоненти акумуляторів, які будуть життєво важливими для переходу до «зеленої» енергетики.

Західні лідери – від Урсули фон дер Ляєн із ЄС до президента США Джо Байдена – тепер регулярно говорять про економічне «зменшення ризиків» з боку Китаю. Небезпека надто тісного зв'язку з китайською економікою вразила навіть Олафа Шольца, який традиційно вважається провідним європейським «голубом» у питаннях китайської політики.
За зачиненими дверима на жовтневому саміті Європейської Ради минулого року Шольц поділився своїми побоюваннями щодо перспектив Китаю. Виступаючи незадовго до своєї першої поїздки як німецький лідер до Пекіна, він сказав своїм колегам з ЄС, що «масштабна фінансова криза» може бути спровокована, якщо Пекін не зможе впоратися з кризою власності, за словами двох дипломатів, поінформованих про цю розмову, які побажали залишитись анонімними, щоб говорити відверто.
Новий прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні готується вийти з угоди, згідно з якою Рим підписався на участь у глобальному інфраструктурному плані Сі, ініціативу «Один пояс, один шлях». А уряд Еммануеля Макрона, президента Франції, останніми тижнями зайняв більш критичну позицію щодо Пекіна, особливо через його позицію щодо України.
На цьому тлі пекінський уряд зосередився на тому, щоб взаємодіяти із Заходом у менш холодній манері, навіть коли йдеться про його запеклого суперника у Вашингтоні. Декілька американських чиновників – від держсекретаря Ентоні Блінкена до міністра фінансів Джанет Йеллен – відвідали Китай в останні місяці, а міністр торгівлі Джина Раймондо, як очікується, поїде пізніше цього літа. За словами одного з дипломатів, який побажав залишитися невідомим, оскільки плани ще не сформовані остаточно, саміт ЄС-Китай також готується до проведення.
Пекін також прагне заспокоїти приватний бізнес у Китаї, але це не працює.

За словами Єнса Ескелунда, який взяв участь у нещодавньому опитуванні президента Торгово-промислової палати ЄС у Китаї «ми побачили зниження загального рівня довіри» серед 570 компаній ЄС, які працюють у Китаї, які взяли участь у недавньому опитуванні. "І багато в чому це пов'язано з підвищеним рівнем невизначеності щодо майбутнього Китаю, зокрема, з китайської економіки", сказав Ескелунд, чия палата представляє 1700 переважно європейських компаній та організацій у Китаї.
Сі послідовно віддавав перевагу державному сектору. Його найрадикальніші кроки проти приватного сектору були спрямовані проти технологічних гігантів, хоча саме вони вважаються найбільшою надією Китаю на конкуренцію із Заходом. Під керівництвом Сі китайська бюрократія розправилася з багатонаціональною платформою електронної комерції Alibaba мільярдера Джека Ма, обмежила розвиток онлайн-ігор та приватних навчальних курсів, а також жорстко регламентувала передачу даних навіть для іноземних компаній.
Деякі західні компанії вже шукають нових ринків збуту. За словами Ескелунда, голови Європейської палати, 11% опитаних торік компаній заявили, що зважують, чи залишати Китай. Цього року така сама частка компаній повідомила, що вже ухвалила рішення про звільнення.
«Коли ви сидите в економіці, яка росте на 10% на рік, це добре для всіх. Якщо ж ви сповільнюєтеся до 5%, 5,5%, то з'являться сектори економіки, які не зростатимуть так само, як раніше» , – сказав Ескелунд.

Сі отримав величезну особисту владу на вершині політичної системи Китаю. Від нього значною мірою залежатиме, чи спрацює економіка Сі зрештою.