Зеленський входить у восьмий рік президентства зі ставкою на довгу війну та виснаження РФ

Read Time:3 Minute, 5 Second

До сьомої річниці інавгурації Володимир Зеленський підходить із новою політичною реальністю: швидкий мирний сценарій знову зірвався, вибори відкладені, а влада дедалі більше готується до тривалого протистояння з Росією. 20 травня виповниться сім років з моменту інавгурації Володимира Зеленського. Його перший президентський термін, який у 2019 році подавався як єдиний, триває й досі через повномасштабну війну та неможливість проведення виборів під час воєнного стану. На Банковій нині виходять із того, що війна може тривати ще один, два або три роки, пишуть Мілан Лєліч та Уляна Безпалько для РБК-Україна.

Головна причина зриву швидкого переговорного сценарію – питання територій. За даними видання, переговорний процес між Україною, США та Росією зайшов у глухий кут ще до того, як війна в Ірані переключила на себе увагу адміністрації Дональда Трампа. Частину пунктів потенційного мирного плану сторони встигли попередньо узгодити, але все вперлося у вимоги Москви щодо підконтрольної Україні частини Донбасу.

Українська позиція, за словами співрозмовників РБК-Україна у владі, залишається незмінною: Київ не погодиться на добровільну передачу Донбасу Росії. Компромісні ідеї на кшталт демілітаризованої "вільної економічної зони" навколо Донбасу в Києві вважають фактично рівнозначними здачі українських територій. На цьому тлі стратегія Зеленського дедалі більше зміщується від очікування швидкої угоди до класичної війни на виснаження.

За оцінками джерел видання, план Банкової полягає в тому, щоб зміцнювати українську армію, бити по ресурсах Росії, зокрема по НПЗ і військово-промисловій базі, та довести Москву до моменту, коли продовження війни стане для неї економічно і політично надто дорогим. Один із можливих сценаріїв, який обговорюють у президентському оточенні, – якщо за наступний рік Сили оборони не дадуть Росії захопити Донеччину й далі виснажуватимуть її на фронті, Кремль може знизити свої вимоги. Тоді можливим стане припинення війни по лінії зіткнення без юридичного визнання Україною окупованих територій.

У самій владі, за даними РБК-Україна, такий підхід поділяють не всі. Війна в Ірані ускладнила цю стратегію, оскільки підвищення нафтових цін частково допомагає російському бюджету. Водночас співрозмовники видання вважають, що цей ефект не є вирішальним.

Україна, зі свого боку, робить ставку на далекобійні удари по російських НПЗ, щоб зменшити для Москви вигоду від дорожчої нафти та посилити внутрішній тиск у Росії. Серед головних пріоритетів Зеленського джерела РБК-Україна називають міжнародну роботу, ППО, фронт, далекобійні операції та оборонну промисловість. Особливий акцент робиться на ракетах для ППО й антибалістичних системах, оскільки це питання на Банковій описують як щоденне завдання.

Ще один ключовий напрям – реформа мобілізації та збільшення контрактної складової армії. За даними видання, Зеленський доручив новому міністру оборони Михайлу Федорову шукати нову модель мобілізації, але радикальні ідеї на кшталт повного прибирання ТЦК з вулиць і передачі відповідальності поліції підтримки на Банковій не отримали. Натомість влада готує консервативніший варіант – підвищення виплат військовим і розширення контрактів, щоб у перспективі створити умови для демобілізації тих, хто служить давно.

Після відходу Андрія Єрмака Зеленський, за даними РБК-Україна, став спиратися на ширше коло людей. Парламентськими питаннями займаються Руслан Стефанчук, Олександр Корнієнко та Давид Арахамія, медійним напрямом – Дмитро Литвин, а головним військовим радником щодо ситуації на фронті залишається головнокомандувач Олександр Сирський. Водночас із нинішнім главою Офісу президента Кирилом Будановим у Зеленського, за оцінками співрозмовників видання, стосунки більш робочо-формальні.

Питання майбутніх виборів лишається відкритим. Частина співрозмовників РБК-Україна вважає, що Зеленський може не піти на новий термін, якщо після завершення або паузи у війні зможе представити суспільству результат на кшталт просування до членства в ЄС. Інші джерела, навпаки, стверджують, що президент уже орієнтується на участь у наступних виборах і враховує це у кадрових і політичних рішеннях.

Для України найближча політична рамка, за оцінками видання, залишається воєнною: переговори фактично вперлися у територіальне питання, вибори не мають реальної дати, а влада готує державу до довшого протистояння. Це означає більший тиск на бюджет, оборонку, систему мобілізації, енергетику та дипломатію – саме ці напрями визначатимуть позиції Києва у можливому новому раунді переговорів.