Ціль – 5% ВВП на оборону: країни Балтії попередили ЄС про боргову пастку

Read Time:2 Minute, 32 Second

Країни східного флангу підтримують різке збільшення оборонних витрат, але попереджають: фінансувати його лише дефіцитом і новими боргами надовго не вийде. Посадовці балтійських країн закликали європейських законодавців знайти стабільні джерела доходів для масштабного нарощування оборонних бюджетів. Як пише Bloomberg, голова Банку Естонії Мадіс Мюллер, який входить до Ради керуючих ЄЦБ, заявив у парламенті, що компенсація витрат через збільшення бюджетного дефіциту не може бути довгостроковим рішенням, оскільки вищі оборонні видатки не є тимчасовими.

Сигнал важливий не тільки для Балтії. На саміті НАТО у Гаазі союзники взяли зобов'язання до 2035 року довести щорічні інвестиції в оборону та пов'язані з безпекою потреби до 5% ВВП: щонайменше 3,5% ВВП мають іти на основні оборонні вимоги, ще до 1,5% – на критичну інфраструктуру, кіберзахист, цивільну готовність, інновації й оборонно-промислову базу. Балтійські держави вже рухаються до цього рівня швидше за більшість союзників.

Естонське Міноборони заявляло про план спрямовувати близько 5,4% ВВП на оборону у 2026-2029 роках. Латвія у бюджеті на 2026 рік передбачила оборонні витрати на рівні 4,73% ВВП, або 2,16 млрд євро. Литва раніше оголосила план підняти витрати до 5-6% ВВП з 2026 року.

Проблема в тому, що цей ривок відбувається на тлі інших великих потреб східного флангу – від укріплення кордонів до інфраструктури військової мобільності. ЄС уже створив інструмент SAFE, який має надати до 150 млрд євро довгострокових кредитів на оборонні закупівлі й, за задумом Єврокомісії, є частиною плану Readiness 2030 із потенціалом мобілізувати понад 800 млрд євро оборонних витрат. Але SAFE – це кредити, а не гранти, тому для країн із тривалим високим рівнем витрат питання стійких доходів залишається відкритим.

В цьому контексті, показовим є приклад Rail Baltica. Формально це окремий транспортний проєкт, але він також має безпековий вимір: має з'єднати Естонію, Латвію і Литву з Польщею та рештою європейської залізничної мережі, а серед очікуваних ефектів проєкт окремо називає військову мобільність. За даними Rail Baltica, перша фаза оцінюється у 15,3 млрд євро, доступне фінансування перевищує 4 млрд євро, а проєкт переважно фінансується через Connecting Europe Facility із часткою до 85% прийнятних витрат та національним співфінансуванням.

The Parliament писав, що Rail Baltica стикається з розривом фінансування близько 10 млрд євро, а повна оцінка вартості зросла з 5,7 млрд євро до 23,8 млрд євро. За даними видання, балтійські уряди намагаються втримати ціль 2030 року, але доля будівництва значною мірою залежить від наступного багаторічного бюджету ЄС на 2028-2034 роки. Для України ця дискусія має практичне значення.

Якщо Європа профінансує оборонний ривок переважно боргом, частина країн швидко зіткнеться з тиском на бюджети й політичною конкуренцією між зброєю, інфраструктурою, соціальними витратами та підтримкою України. Якщо ж ЄС знайде стабільніші джерела фінансування, східний фланг зможе одночасно нарощувати армії, будувати логістику для військової мобільності й довше підтримувати українську оборону. Головний ризик для Європи зараз не в самому зростанні оборонних витрат, а в тому, що вони стануть постійними без постійної фінансової бази.

Балтійський сигнал зводиться саме до цього: без нової бюджетної моделі оборонне переозброєння може перетворитися з інвестиції в безпеку на довгострокове джерело боргової напруги. За матеріалами: Bloomberg, The Parliament, European Commission, NATO, Rail Baltica