ЄС шукає закритий канал до Путіна: що стоїть за ініціативою

Read Time:2 Minute, 54 Second

Євросоюз намагається створити неформальний канал зв'язку з Кремлем, щоб отримати власний доступ до переговорів про завершення війни Росії проти України і не залежати тільки від посередництва США. За даними Bloomberg, президент Європейської ради Антоніу Кошта встановив контакт з Кремлем, намагаючись залучити Володимира Путіна до обговорення можливого завершення війни. Один з головних радників Кошти вже двічі говорив з високопоставленим російським чиновником, близьким до Путіна.

Мета цих контактів — підготувати ґрунт для більш змістовних переговорів у майбутньому. Офіс Кошти офіційно не коментує ці контакти. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков також не дав відповіді на запит Bloomberg.

Сам Кошта ще минулого місяця говорив, що Євросоюзу «в правильний момент» знадобляться переговори з Росією, щоб обговорювати спільні питання безпеки. Зараз, за даними агентства, в ЄС вже розглядають практичні варіанти такого діалогу. Один з обговорюваних сценаріїв — призначення спеціального представника ЄС для переговорів з Москвою.

Але ідея залишається спірною. Путін, за даними Bloomberg, називав можливою фігурою колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера, який довгі роки був пов'язаний з російським газовим бізнесом через роботу в структурах Gazprom. Для багатьох європейських столиць така кандидатура фактично неприйнятна.

Паралельно Німеччина, Франція і Великобританія окремо обговорюють стратегію залучення Путіна в мирні переговори в координації з президентом України Володимиром Зеленським. Європейські чиновники вважають, що момент може бути сприятливим: російська армія насилу просувається на фронті, Україна активізувала удари по об'єктах всередині Росії, а економічна ціна війни для Москви росте. Додатковим фактором може стати можлива угода між США і Іраном.

Якщо вона призведе до зниження цін на нафту, Росія може втратити частину експортних доходів від продажу енергоресурсів. Для Кремля це вдарить по одному з ключових джерел фінансування війни. При цьому Москва поки не демонструє готовності до реального компромісу.

Путін відмовляється від припинення вогню перед переговорами, стверджуючи, що пауза дозволить Україні переозброїтися і зміцнити оборону. Він також виступає проти присутності європейських військ в Україні і вимагає, щоб Київ у рамках можливої мирної угоди відмовився від територій у Донецькій області, які російська армія не змогла повністю захопити з 2014 року. Україна такі умови відкидає.

Для ЄС ця ініціатива пов'язана не тільки з дипломатією, але і з власною безпекою. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році відносини Брюсселя і Москви фактично були заморожені, а контакти стали рідкісними і епізодичними. Але після того як президент США Дональд Трамп почав окремі переговори з Путіним, європейські столиці відчули тиск: будь-який мирний договір по Україні матиме прямі наслідки для безпеки Євросоюзу, санкцій, оборонних витрат і майбутньої підтримки Києва.

Головний ризик для України — можливість кулуарних домовленостей без повноцінної участі Києва. Формально європейські чиновники підкреслюють необхідність координації з Зеленським. Але сам факт пошуку закритого каналу показує, що великі гравці вже готуються до етапу, коли комунікація з Кремлем може посилитися.

Ще один ризик — інформаційна перемога Кремля. Можлива зустріч європейського представника з Путіним, особливо в Москві, дозволила б російській стороні показати це як повернення до визнання і нормалізації контактів, навіть якщо реальна позиція ЄС по санкціях і підтримці України не зміниться. Брюссель при цьому продовжує публічно займати жорстку лінію.

ЄС залишається одним із ключових донорів України, надає фінансову і військову допомогу і готує нові рішення з безпеки. На саміті Європейської ради 18–19 червня Україна, оборона, безпека, конкурентоспроможність і новий довгостроковий бюджет блоку входять до числа головних тем порядку денного. Тому спроба Кошти відкрити канал до Кремля виглядає як підготовка до складнішого етапу війни: Європа хоче зберегти тиск на Росію, але одночасно не допустити, щоб параметри майбутнього миру визначали тільки Вашингтон і Москва.

Для Києва ключовою умовою залишається принцип «нічого про Україну без України». За матеріалами: Bloomberg, Euractiv, The Guardian