Nord Stream 2 остаточно програв судову суперечку з ЄС

Read Time:2 Minute, 54 Second

Суд Європейського Союзу остаточно відхилив апеляцію компанії Nord Stream 2 AG, яка намагалася оскаржити поширення європейських правил газового ринку на трубопроводи з третіх країн. Рішення залишає чинними вимоги ЄС, зокрема щодо відокремлення постачання газу від управління газотранспортною інфраструктурою та забезпечення доступу до неї інших постачальників. Відповідне рішення у справі C-118/25 P Суд ЄС ухвалив 5 листопада 2026 року.

Про це йдеться в офіційному пресрелізі суду №160/26. Суд відхилив апеляцію Nord Stream 2 AG та підтвердив рішення Загального суду ЄС від 27 листопада 2024 року, яким позов оператора російського газопроводу було відхилено. Таким чином, компанія вичерпала можливості оскарження відповідного рішення в судовій системі Євросоюзу.

Через які правила виник судовий спірУ 2019 році Європейський Союз ухвалив зміни до газової директиви, поширивши частину правил внутрішнього енергетичного ринку на газопроводи, які з'єднують держави ЄС із третіми країнами. Ці правила передбачають відокремлення діяльності з видобутку та постачання газу від управління газотранспортними системами, забезпечення доступу незалежних постачальників до трубопроводів і прозорість їхньої роботи. Водночас законодавство ЄС дозволило державам-членам за певних умов надавати винятки для газопроводів, будівництво яких було завершено до 23 травня 2019 року.

Nord Stream 2 AG оскаржила відповідні зміни, вважаючи, що вони порушують принципи правової визначеності, рівного ставлення та захисту законних очікувань інвесторів. Судовий процес тривав кілька років. Спочатку Загальний суд ЄС визнав позов неприйнятним.

У липні 2022 року Суд ЄС частково скасував це рішення, дозволивши розглянути по суті питання щодо винятків для трубопроводів, завершених до встановленої дати. Однак у листопаді 2024 року Загальний суд відхилив вимоги Nord Stream 2 AG. Компанія подала апеляцію, яку тепер остаточно відхилено.

Суд не побачив підстав для особливого режимуСуд ЄС встановив, що європейські інституції ніколи не надавали Nord Stream 2 AG конкретних гарантій того, що правила газового ринку не поширюватимуться на її трубопровід. Навпаки, за висновком суду, протягом кількох років існували чіткі сигнали про наміри Євросоюзу застосовувати єдині вимоги до газопроводів із третіх країн, зокрема до "Північного потоку-2". Тому суд відхилив аргумент компанії про необхідність надання їй спеціального перехідного періоду або компенсаційного механізму через зміну законодавства.

Окремо судді підтвердили обґрунтованість вимоги щодо відокремлення постачальників газу від операторів газотранспортної інфраструктури. На думку суду, цей принцип необхідний для запобігання зловживанням домінувальним становищем на енергетичному ринку. Суд також наголосив, що право третіх сторін на доступ до трубопроводу стосується не лише фізичного підключення, а й використання його транспортних потужностей.

Навіть якщо попит з боку інших постачальників малоймовірний, це не є підставою для скасування відповідної вимоги. Крім того, Nord Stream 2 AG не може уникнути обов'язку відокремлення діяльності, посилаючись на особливості своєї корпоративної структури. Наслідки для російського газопроводуРішення від 5 листопада означає, що оператор "Північного потоку-2" не зміг домогтися скасування оскаржуваних положень європейського газового законодавства.

Правила, які поширюються на відповідні ділянки трубопроводів із третіх країн, залишаються чинними. Водночас цей судовий спір не стосувався безпосередньо дозволу на відновлення роботи газопроводу чи його пошкодження внаслідок вибухів у Балтійському морі у вересні 2022 року. Окрім вимог газового законодавства, використання "Північного потоку-2" обмежене окремими санкціями Євросоюзу.18 липня 2025 року Рада ЄС затвердила 18-й пакет санкцій проти Росії, який передбачає заборону операцій, пов'язаних із газопроводами "Північний потік-1" та "Північний потік-2".

Обмеження охоплюють, зокрема, надання товарів і послуг для завершення будівництва, обслуговування, експлуатації та майбутнього використання трубопроводів. Таким чином, навіть гіпотетичне врегулювання питань газового регулювання саме по собі не створило б правових підстав для відновлення постачання російського газу цими маршрутами. Для цього необхідно було б також усунути окремі санкційні та інші регуляторні перешкоди.