Видання The Washington Post опублікувало колонку про те, що буде робити США в особі Трампа, якщо РФ вирішить напасти на одну з європейських країн. Поки не йдеться про неминучий російський напад. Втім варто звернути увагу на кілька тривожних тенденцій: дедалі агресивнішу риторику Москви, швидке переозброєння Європи, попередження західних аналітиків і головне – сумніви європейців у тому, наскільки автоматично США за Дональда Трампа прийдуть їм на допомогу в разі обмеженої атаки.
Перший чинник страху – у тому, що на Заході дедалі частіше говорять не про "закінчення" російської загрози після війни проти України, а про її можливе переформатування. У березневому дослідженні Carnegie Endowment сказано, що Росія вийде з війни менш захищеною, більш озлобленою і більш загрозливою для Європи, ніж до 2022 року. Автори прямо пишуть, що несподівана криза або помилка у розрахунках можуть підштовхнути Москву до атаки на одного з сусідів, щоб довести, ніби стаття 5 НАТО нічого не варта.
Другий чинник – часовий горизонт. Генсек НАТО Марк Рютте ще торік попереджав, що Росія може бути готова застосувати військову силу проти Альянсу впродовж п'яти років. У червневій промові в Chatham House він пов'язував це з темпами російського військового виробництва і прямо казав, що всі члени НАТО тепер фактично перебувають "на східному фланзі".
Це важливо, бо страх у Європі стосується не обов'язково великої війни, а радше короткої локальної провокації (наприклад, проти Балтії чи острова в Балтійському морі), яка мала б перевірити, чи Альянс зреагує миттєво. Третій чинник – те, що самі країни Півночі і Балтії вже мислять такими сценаріями. У витягах зі звіту Шведської оборонної комісії прямо сказано, що збройний напад на Швецію або її союзників не можна виключати, а Росія мобілізувала суспільство й економіку для довгої війни.
Документ наголошує: ескалація може призвести до атак на інші держави, а Швеція як член НАТО має бути готовою діяти ще в мирний час, щоб зміцнювати стримування. Це не доказ неминучої атаки, але це офіційне визнання, що сценарії обмеженої російської провокації вже розглядаються як реалістичні. Четвертий чинник – поведінка самої Росії вже зараз.
У колонці The Washington Post згадується, що Москва посилює тиск на Європу не лише на фронті в Україні, а й через гібридні дії, погрози та саботаж. Carnegie теж пише, що зростання напруженості між Росією і Європою визначатиметься не лише географією конфлікту, а й новими видами озброєнь та змінами у трансатлантичних відносинах. Тобто страх у Європі підживлює не лише те, що Росія теоретично може зробити, а й те, що вона вже послідовно випробовує межі дозволеного.
Але головне джерело нервозності – це не тільки Путін, а й Трамп. Washington Post прямо ставить питання: що зробив би Трамп, якби Росія завдала удару по європейській країні НАТО? Таке питання з'явилося не на порожньому місці.
У стратегії національної безпеки США за 2025 рік Білий дім писав, що управління європейськими відносинами з Росією вимагатиме значного американського дипломатичного залучення, щоб "відновити стратегічну стабільність" і зменшити ризик конфлікту між Росією та європейськими державами. Для багатьох у Європі це звучить не як безумовна обіцянка захисту, а як сигнал, що Вашингтон думає не лише про стримування Москви, а й про нове балансування з нею. Саме тому в Європі сьогодні бояться не стільки повномасштабного російського вторгнення, скільки "тесту на рішучість".
Логіка проста: якщо Кремль вирішить, що вікно можливостей звужується – бо Європа швидко переозброюється, Україна нарощує дальні удари, а США стають менш передбачуваними, – тоді спокуса обмеженої провокації може зрости. Не для того, щоб негайно окупувати пів континенту, а щоб перевірити, чи не виявиться Захід політично слабшим, ніж він сам про себе говорить. Це і є ядро сьогоднішнього європейського страху.
Водночас важливо не перебільшувати. Жодне з наведених джерел не стверджує, що Росія вже ухвалила рішення атакувати НАТО найближчими днями чи тижнями. І Carnegie, і шведські оцінки, і промова Рютте говорять радше про ризик, вікно можливостей і необхідність готуватися заздалегідь.
Тобто головний висновок не в тому, що війна Росії з Європою неминуча, а в тому, що сама можливість такого сценарію перестала бути маргінальною фантазією й увійшла в мейнстрим стратегічного планування. За матеріалами: The Washington Post Opinion, Carnegie Endowment, Chatham House, уряд Швеції, Білий дім
Інші Новини
Трамп хоче почати енергетичне перемир’я з припинення ударів по НПЗ – Axios
Оголошене президентом США Дональдом Трампом "енергетичне перемир'я" між Україною та Росією насправді поки стосується потенційної домовленості про взаємне припинення ударів...
Шмигаль доручив пришвидшити підключення нових потужностей у Києві після російських атак
В Україні відбулося чергове засідання енергетичного штабу, на якому визначили першочергові заходи з відновлення та захисту енергетичної інфраструктури від російських...
Зеленський розкритикував рішення США щодо російського дизеля та попередив про наслідки
Президент України Володимир Зеленський розкритикував рішення Сполучених Штатів дозволити поставки російського дизельного пального на світовий ринок. На його думку, послаблення...
Трамп домовився з Путіним про постачання російського дизеля: США пом’якшують санкційні обмеження
Президент США Дональд Трамп оголосив про домовленість з Володимиром Путіним, яка передбачає постачання мільйонів тонн російського дизельного пального на американський...
МЗС України висловило протест через заяви Білорусі про атаку БПЛА
Міністерство закордонних справ України висловило офіційний протест у зв'язку з викликом українського дипломата в Мінську та звинуваченнями в імовірній атаці...
Зеленський призначив відповідального за представництво України при ЄС
Президент України Володимир Зеленський призначив колишнього віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тараса Качку представником України при Європейському Союзі...
