Матеріали подорожчали на 70%: як Ормузька криза “заморожує” будівництва по всьому світу

Read Time:2 Minute, 24 Second

Перебої в Ормузькій протоці вже вийшли за межі нафтового ринку. Через дорожче паливо, страхування, фрахт і дефіцит нафтохімічної сировини будівельні проєкти в різних країнах стикаються із затримками та зростанням кошторисів. Ормузька криза почала бити по глобальному будівництву через матеріали, які залежать від нафти, газу та морської логістики.

За даними Financial Times, у зоні ризику опинилися фарби, ізоляція, PVC-труби, пластикові компоненти, збірні конструкції та інші товари, без яких будмайданчики не можуть завершувати навіть частково готові об'єкти. Проблема для галузі в тому, що будівництво не має великого запасу гнучкості. Якщо бракує одного критичного компонента – труби, ізоляції, смоли, фарби або готового модуля, – весь проєкт може зупинитися, навіть коли основні роботи вже профінансовані.

Financial Times наводить приклад японської Maeda Housing, де приблизно чверть проєктів зіткнулася із затримками. Окремі будматеріали, за даними видання, подорожчали до 70%. В Австралії девелопери попереджають, що вартість будівництва нового будинку може зрости на десятки тисяч австралійських доларів, а в Індії будівельні витрати вже піднялися приблизно на 5% від початку регіонального загострення.

Причина не лише в ціні енергоносіїв. Ормузька протока є одним із найважливіших вузьких місць світової торгівлі: через неї проходить близько чверті морської торгівлі нафтою, а також значні обсяги LNG і добрив. UNCTAD попереджає, що збій у цьому коридорі підвищує витрати на енергію, перевезення, страхування та бункерне паливо, а далі цей тиск переходить у виробництво й доставку товарів.

Для будівництва це означає дорожчу сировину одразу на кількох рівнях. Нафта впливає на бітум, пластики, смоли, покриття та частину ізоляційних матеріалів. Газ – на хімію, добрива, промислові гази й енергоємне виробництво.

Морська логістика – на доставку сталі, алюмінію, збірних елементів, обладнання й компонентів із різних регіонів. WEF окремо звертає увагу, що криза в Ормузі зачіпає не лише нафту і LNG. Під тиском опинилися метанол, сірка, алюміній, графітова сировина, сталеві напівфабрикати та інші промислові товари.

Частина з них прямо використовується в будівництві або входить до ланцюгів виробництва фарб, пластиків, труб, кабелів, фасадних систем і технічного обладнання. Найвразливішими стають компанії з фіксованими контрактами. Якщо підрядник уже погодив кошторис, але ціни на матеріали, доставку й страхування різко зросли, він не завжди може перекласти витрати на замовника.

Це тисне на маржу, оборотний капітал і може збільшити кількість банкрутств серед малих і середніх будівельних компаній. Для України ця історія важлива через імпортну складову будівництва, відбудову та інфраструктурні проєкти. Навіть якщо матеріали не йдуть напряму з Перської затоки, їхня ціна часто залежить від глобальної вартості енергії, морської логістики, хімічної сировини та страхування перевезень.

Якщо криза затягнеться, дорожчими можуть стати не лише великі інфраструктурні об'єкти, а й житлове будівництво, ремонти, промислові приміщення та проєкти енергоефективності. Для замовників це означає ризик перегляду кошторисів, перенесення строків і дефіциту окремих позицій у постачальників. Головний висновок для ринку: Ормузька протока стала не просто нафтовим ризиком, а тригером для ширшого ланцюга подорожчання.

Будівництво відчуває його із затримкою, але коли ефект доходить до матеріалів і логістики, він може триматися довше, ніж короткостроковий стрибок нафтових котирувань. За матеріалами: Financial Times, UNCTAD, World Economic Forum